Порадник для батьків












 Вплив віртуального  простору

 на психіку дитини 

Комп'ютер в даний час є практично в кожній сім'ї. Технічний прогрес рухається вперед, і навіть зовсім маленькі діти вже уміють користуватися комп'ютером. Згідно з останніми дослідженнями, діти у віці до 7 років проводять практично цілий рік свого життя (8766 годин) дивлячись телевізор і проводячи час за екраном комп'ютера, телефону або айпада. 

Для дітей комп'ютер це в першу чергу цікава іграшка. Діти шукають розваги, або прагнуть заповнити чим-небудь свій час, якщо їм не вистачає спілкування. Занурюючись у віртуальну реальність соціальних мереж діти перестають нормально спілкуватися з однолітками, вони шукають собі віртуальних «друзів» в іграх. Справжніх друзів і справжнього спілкування у такої дитини ставатиме все менше і менше. Така дитина стає замкнутою.
Комп'ютерні ігри – це спроба людини підпорядкувати собі реальність. Маніпулюючи
віртуальним простором, гравець відчуває себе не просто глядачем, а справжнім співучасником або навіть творцем. У віртуальному світі, у відмінності від світу реального, все відбувається миттєво. Натискаючи на кнопку, відразу ж отримуєш певний результат. Не треба нічого чекати, прикладати зусилля. Такою реальністю дуже легко навчитися управляти. Психологи стверджують, виграючи, проходячи черговий рівень, дитина отримує відчуття, що добилася результату, що вона розумна, кмітлива. Її самооцінка відповідно підвищується, а це дуже приємне відчуття. Навіть для дорослого гра може стати основним способом самореалізації. Що вже говорити про дитину.
Яскравість і динамізм віртуальних образів захоплює увагу дитини. Вона має можливість маніпулювати новою цікавою реальністю. В світі комп'ютерної гри вона не відчуває себе безпорадною, вона сама все вирішує, сама всього добивається і відчуває себе при цьому сильною, розумною і дорослою. Гра надає необмежені можливості. 
Варто однозначно з'ясувати, що чимала кількість комп'ютерних ігор для дітей дуже сильно впливають на психіку дитини і спотворюють сприйняття дійсності.
                                                                                              
    У переважній більшості ігор головною метою гравця є вбивство. І при цьому не важливо кого повинен убити герой - людину або монстра. У дитині закладається думка, що вбивати можна і потрібно і за це нічого не буде. Можна перезапустити гру і герой знову живий. Діти перестають бачити відмінності між реальним світом і віртуальним. Діти ототожнюють себе з героями ігор і починають часто говорити "я убитий", "мене убили", "я убив". У деяких країнах уряд намагається заборонити деякі комп'ютерні "стрелялки". У нашій країні відповідальність за те, в що грає дитина лежить лише на її батьках. Адже комп'ютерні "стрелялки" роблять вбивство психологічно прийнятнішою дією. І випадки коли дитина повністю втрачала відчуття реальності і бралася за зброю не на віртуальному, а в справжньому світі відбуваються все частіше і частіше.
Які компьтерні ігри найбільш негативно впливають на психіку дитини?
Всі комп'ютерні ігри можна розділити на рольові і нерольові. Механізм утворення психологічної залежності у дитини від рольових комп'ютерних ігор істотно відрізняється від механізму утворення залежності від нерольових комп'ютерних ігор. 
Рольові комп'ютерні ігри — це ігри, в яких граюча дитина переймає на себе роль комп'ютерного персонажа. Гра розроблена таким чином, що зобов'язує граючу дитину виступати в ролі конкретного або уявного комп'ютерного героя. У жанровій класифікації ці комп'ютерні ігри називаються скорочено «RPG» — Role Playing Game і переводяться як «Гра з рольовим входженням». Чому так важливо виділити саме рольові комп'ютерні ігри зі всього різноманіття ігор? Тому що саме при грі в рольові комп'ютерні ігри відбувається дуже глибокий і тотальний процес «входження» дитини в гру. Можна спостерігати буквально психологічне «злиття» дитини з комп'ютером. У край важких випадках можна навіть спостерігати у дитині втрату своєї індивідуальності і ототожнення себе з комп'ютерним персонажем. Діти інколи в уяві продовжують які-небудь дії виходячи з особи комп'ютерного героя, знаходячись в реальних життєвих ситуаціях. Про це вони вам не розповідають, але це, на жаль, відбувається досить часто.

Рольові комп'ютерні ігри породжують у дитині якісно новий рівень психологічної залежності від комп'ютера, ніж нерольові комп'ютерні ігри або будь-які інші заняття за комп'ютером!

Звичайно, комп'ютерна залежність може виникати у дитини і від нерольових комп'ютерних ігор, а також, звичайно, від Інтернету.
Але все таки залежність від рольових комп'ютерних ігор є найпотужнішою і найсильнішою по мірі свого впливу на психіку граючої дитини.

👆Небезпечними сигналами є:

- Під час гри дитина абсолютно перестає реагувати на прохання, проявляє агресію при спробі відірвати її від гри.
- Вона постійно говорить про комп'ютерні ігри, з нетерпінням чекає повернення до монітора.
- Якщо заборонити ігри за комп'ютером або обмежити їх час, у дитини псується настрій, стан стає пригніченим.
- Відірвана від гри дитина не може знайти собі розваги в реальному світі.
Наслідки ігроманії:
- Демонстративність поведінки;
- Агресивність;
- Недостатній розвиток мови;
- Надмірна збудливість;
- Розлад сну;
- Порушення контакту з оточуючими;
- Тривожність;
- Дезадаптація;
- Порушення емоційної сфери;
- Проблеми з соціалізацією;
- Порушення концентрації уваги.
Діти, які з раннього віку захоплюються віртуальними іграми, часто мають значні проблеми у сфері спілкування. Результати досліджень показують, що вони просто не зацікавлені у встановленні контактів з оточуючими. Вони погано розуміють відчуття і емоції інших людей, не враховують їх потреби, а значить, нездібні налагодити продуктивне спілкування.
Дошкільники, які багато часу проводили за комп'ютерними іграми, сприймають візуальні образи, але погано реагують на звукові сигнали. Це стає причиною поганої обучаємості в школі. Вони не здатні адекватно реагувати на звукові інструкції, що значно знижує їх успішність.
Ігри, особливо вечірньої пори, приводять до порушення сну. Вони скорочують глибоку фазу сну, під час якої відпочиває нервова система, переробляється і систематизувався отримана за день інформація, що негативно впливає на розвиток дитини.

Рекомендації батькам:

- Строго обмежити час перебування дитини за комп'ютером;
- Дозволяйте користуватися комп'ютером лише у справі;
- Стежте на яких сайтах сидить дитина, в що вона грає, і що дивиться;
- Старайтеся більше часу приділяти дитині, щоб їй було цікаво спілкуватися і грати з вами;
- Прагніть познайомити дитину з однолітками, щоб у неї було багато цікавих друзів;
- Запишіть дитину в секцію або кружок.
Повністю обмежити дитину дошкільного віку від взаємодії з комп'ютером у наш час досить складно, і фахівці рекомендують не удаватися до крайнощів. Щоб виключити вірогідність виникнення залежності від віртуальних ігор, досить наповнити життя дитини цікавими яскравими подіями. Якщо батьки приділяють своїй дитині достатню кількість позитивної уваги і пропонують захоплюючі альтернативні види діяльності, у неї виробляється стійкий імунітет до кіберзалежності.


Як гарантувати безпеку дітей в Інтернеті

Батьківський контроль, фільтрація контенту й інші хитрощі для безпечного користування Інтернетом

Вихід в Інтернет є невід'ємною частиною повсякденного життя мільйонів наших співгромадян – від користування електронною поштою та веб-серфінгу до обміну миттєвими повідомленнями, чатів, блогів, соціальних мереж і скачування контенту за допомогою торентів. Діти не є винятком із цього правила й починають опановувати Інтернет у ранньому віці (навіть у два роки).

Доступ в Інтернет вони можуть отримати не тільки вдома, але у домі друга, у школі, бібліотеці та Інтернет-кафе. Вони також можуть виходити в Інтернет через мобільний телефон, планшет та інші портативні пристрої. За допомогою згаданих засобів діти можуть виходити в Інтернет, перебуваючи без нагляду дорослих.

Хоча всесвітня мережа дає користувачам великі переваги, вона практично жодним чином не контролюється, тому діти можуть стати споживачами шкідливого контенту, об'єктами злочинів чи домагань. Інтернет-провайдер з'єднує вас з Інтернет-ресурсами, але не несе відповідальності за їхній зміст, оскільки кожний житель Землі може створити свій сайт і безконтрольно наповнювати його своїм контентом.

Довірливі й зацікавлені діти, які прагнуть досліджувати Інтернет, потребують батьківського нагляду й відповідного інструктажу, заснованого на здоровому глузді, для того, щоб їхній онлайн-досвід був безпечним, здоровим і продуктивним.

Розглянемо деякі потенційні загрози, пов'язані з Інтернетом, та основні способи протистояння їм.

Інтернет-загрози

  • Споживання шкідливого контенту. Дитина може піддаватися впливу шкідливих матеріалів, пов'язаних із сексом, насильством, ненавистю, саморуйнацією або вживанням заборонених речовин. Діти можуть шукати такий матеріал свідомо, але можуть зустріти його й випадково в чатах, електронній пошті або миттєвих повідомленнях, навіть якщо вони спочатку не були в ньому зацікавлені.
  • Онлайн-спілкування, яке може перерости у фізичну загрозу в реальному житті. Дитина може надати інформацію зловмиснику або організувати зустріч у реальному житті, яка буде загрожувати її особистій безпеці чи іншим членам її сім'ї. У деяких випадках педофіли використовують чати, миттєві повідомлення та електронні листи, щоб завоювати довіру дитини, а потім організувати особисту зустріч з нею.
  • Образи та знущання. У соціальних мережах, чатах, миттєвих повідомленнях або повідомленнях електронної пошти діти можуть зіштовхнутися із приниженням, образами або домаганнями, які надходять від їхніх однолітків або старших дітей, які користуються Інтернетом, щоб турбувати тих, хто їм не подобається.
  • Віруси й хакери. Діти можуть завантажити файл, який містить вірус, що може пошкодити комп'ютер або підвищити ризик віддаленого доступу до нього, що може поставити під загрозу недоторканність приватного життя сім'ї та її безпеку, й фінансову також.
  • Соціальні мережі та блоги користуються великою популярністю серед юних користувачів Інтернету. У той час як блоги й деякі автори в соціальних мережах можуть дати дітям потрібну й корисну інформацію, самі діти іноді розкривають занадто багато інформації про себе та свою сім'ю, включаючи фотографії, відео та інший контент, який їхні батьки не хотіли би бачити доступним не те що для всіх, а навіть «для друзів».

Як зробити Інтернет для дітей більш безпечним

У той час як діти мають право на певну приватність, вони також потребують наставництва й нагляду батьків у повсякденному житті, як у реальному світі, так і в Інтернеті. Ось кілька порад про те, як зробити Інтернет для дітей більш безпечним.

Фільтрація контенту. Щоби батьки могли убезпечити дитину від сайтів, що містять пропаганду порнографії, ненависті, насильства, саморуйнування або вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків, вони можуть вдатись до одного або одночасно кількох способів фільтрації контенту, таких як:

  • Фільтрація контенту без установки програмного забезпечення. Це найпростіший спосіб, який передбачає використання таких безкоштовних DNS-служб, як OpenDNS (або відповідників), які надають загальнодоступні DNS-сервери. Усе дуже просто: ви заходите на сайт такої служби, переписуєте на аркуш паперу цифрову адресу DNS-сервера, а потім заносите її в налаштування вашого роутера. Таким чином, усі пристрої у вашому домі, підключені до Інтернету через згаданий роутер, будуть забезпечені безпечним серфінгом.
  • Фільтрація контенту за допомогою вбудованої системи батьківського контролю Windows 8 і Windows 10. Ці версії операційної системи Майкрософт оснащені модулем батьківського контролю, який батьки можуть самостійно налаштувати на свій розсуд. Докладні інструкції про те, як це можна зробити, є в Інтернеті.
  • Фільтрація контенту за допомогою установки програмного забезпечення. На сьогодні найкраще програмне забезпечення батьківського контролю й фільтрації контенту виробляється англомовними виробниками. Тому якщо ви введете в пошукову систему запит «best parental control software ranking», то побачите порівняльні таблиці таких програмних продуктів. Однією з найкращих безкоштовних програм такого роду є «K9 web protection», яку ви можете безкоштовно завантажити на свої пристрої.
  • Система батьківського контролю, надана Інтернет-провайдером. На жаль, поки що мало хто із провайдерів надає своїм абонентам системи батьківського контролю, які допомагають батькам фільтрувати контент за рубриками, до яких він належить. Але якщо така можливість є, нею не варто нехтувати.

Моніторинг блогів і соціальних мереж. У налаштуваннях блог-платформ, які надають таку технічну можливість, краще заборонити читання блогів «Тільки для друзів». Це дозволить вам краще контролювати контент, доступний для вашої дитини. Також корисно періодично перевіряти в пошукових системах доступність в Інтернеті біографічної та іншої інформації, що виходить від вашої дитини та всієї родини, на випадок, якщо вона створила блог, який розкриває занадто багато інформації або містить неприйнятний контент.

Місцезнаходження комп'ютера. Тримайте комп'ютер у вітальні або іншій загальній кімнаті дому, де постійно перебувають дорослі й можуть при нагоді поглянути на монітор. Установіть комп'ютер так, щоб монітор було видно тим, хто перебуває в кімнаті. Найбільш небажане рішення – помістити комп'ютер у спальні дитини.

Установка правил. Визначте час дня, коли діти можуть виходити в Інтернет, інтервал часу, протягом якого вони можуть знаходитись у Мережі, а також коло інтересів, які дитина буде опановувати в Інтернеті. Установіть систему винагород і покарань за порушення ваших домовленостей.

Конфіденційність. Навчіть дітей не видавати особисту інформацію про себе, сім'ю, школу, номер свого телефону та адресу.

Узгодження дій з батьками. Ніколи не дозволяйте дітям зустрічатись у реальності з тим, з ким вони познайомились онлайн, без попереднього узгодження з батьками. Якщо ви як батько/мати погодились на зустріч, переконайтеся, що вона проходить у громадському місці, і супроводжуйте вашу дитину. Нехай діти ніколи не висилають людині, яку вони зустріли в Інтернеті, свою фотографію або іншу інформацію без попереднього узгодження з мамою чи татом.

Недостовірність інформації. Пам'ятайте, що за нікнеймами або навіть «справжніми іменами» й різними профілями можуть стояти зовсім не ті люди, якими називаються їх власники. Наприклад, людина, яка каже, що «вона» є 14-річною дівчинкою, може дійсно бути 48-річним чоловіком. Допоможіть дітям зрозуміти, що «друг», якого вони зустрічають в Інтернеті, не може бути тією людиною, з якою вони можуть порозмовляти про важливі проблеми, які виникли вдома, із друзями чи у школі. Познайомтеся з «онлайн-друзями» ваших дітей так само, як ви познайомилися з їхніми шкільними або сусідськими друзями.

Як вирішувати Інтернет-проблеми

Якщо хтось ображає дитину в Інтернеті, каже щось недоречне або робить те, що примушує її відчувати себе некомфортно, вона повинна знати, що в такому випадку абсолютно нормально звернутись до своїх батьків або дорослих, яким вона довіряє.

Якщо дитина розповідає вам про неналежне зображення, сайт, повідомлення або співрозмовника в Інтернеті, не звинувачуйте дитину, а допоможіть їй уникнути цих проблем у майбутньому. Те, як ви будете реагувати, визначить, чи довіриться вона вам наступного разу.

Висновок

Кращий спосіб гарантувати, що ваша дитина отримає безпечний і позитивний онлайн-досвід, – постійно тримати руку на пульсі того, що вона робить. Один зі способів досягти цього – проводити час із дитиною, доки вона знаходиться в Інтернеті. Попросіть її показати вам, що вона робить, і пояснити вам, як користуватись комп'ютером та Інтернетом. Ви можете здивуватись тому, скільки нового ви можете дізнатись від своїх дітей.

Якщо ви створите відповідні умови, а також навчите дитину поводитись в Інтернеті належним чином, Мережа може стати найкориснішим ресурсом розвитку, освіти й розваг для всієї родини.








Підписатися на: Дописи (Atom)